Урок – перше вогнище, зігрівшись
біля якого дитина прагне стати мислителем
Мені дуже поталанило, що в житті я маю змогу займатися своєю улюбленою справою.
З дитинства я вже знала, що стану неодмінно вчителем початкових класів. Підростаючи сама, щодня бажала ділитися своїми знаннями з усіма оточуючими – батьками, братиком, бабусею і дідусем, одногрупниками по садочку, тому я – вчитель.Завжди пам’ятаю слова моєї улюбленої першої вчительки Стряпчевої Тамари Леонтіївни, яка вміла переконливо закласти в наші дитячі душі такі важливі слова:
«Щастя не в тому, щоб робити завжди, що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти того, що робиш!»
Уявімо собі, що в нашому класі навчалось аж 44 учні. І всі ми були доволі різні. Один весь час щось малює. Другий захоплюється технікою, грається іграшковими автомобілями. Третій любить стрибати, бігати, зачіпати інших дітей. Четвертий любить тварин, збирає колекцію зображень тварин з відомих мультфільмів. П`ятий допомає дорослим у різних справах. У класі він перший черговий, завжди біля вчителя. Шостий знає багато пісень, слухає сучасну музику.
Усіх учнів, таких різних за уподобаннями, вчитель зміг спрямувати на якісне здобуття освіти.
Мені все це так подобалось. Від природи я мала хист до наук. Тому середню школу закінчила з відзнакою, отримавши срібну медаль. Згодом моя мрія стати вчителем здійснилася – у 1995 році закінчила Бердянський педінститут за спеціальністю початкове навчання та виховання.
Переступивши поріг школи, вперше побачила своїх маленьких вихованців, таких різних, якими були і ми. Я одразу ж згадала свою першу вчительку, яка щодня радіючи малому – осягала велике.
Тому без вагань визначилася зі своєю методичною темою:
«Технологія диференційованого навчання на уроках в початковій школі».
Саме ця технологія допомагає мені пробуджувати дитячу допитливість, бажання учнів заглянути за рамки підручника, формувати активне відношення до процесу навчання. Таким чином кожен прагне досягти мети своїми зусиллями. Мої маленькі вихованці працюють як одне ціле, і в той же час кожен іде своєю стежинкою. За такої форми роботи є можливість підійти до найслабкіших, спокійно працювати з ними безпосередньо на уроці і водночас розвивати здібності сильних учнів.У сьогоденні, за якими б варіантами не добирались класи, в кожному з них будуть свої підгрупи, й тому виникатиме необхідність диференціювати навчальний процес, оскільки не можна орієнтуватись тільки на те, щоб усіх вчити однаково.
Моє педагогічне кредо: «Урок – перше вогнище, зігрівшись біля якого дитина прагне стати мислителем».
Для себе я сформулювала такі педагогічні заповіді, яких дотримуюсь у своїй роботі:
1. Даруй себе дітям! Будь терплячим в чеканні дива і будь готовим до зустрічі з ним в дитинстві.
2. Будь справедливим, послідовним та великодушним у вихованні. Адже ти теж не є вершиною досконалості.
Отже, не забувай! Учитель – це людина, котра вирощує дві думки там, де раніше зростала одна.
Немає коментарів:
Дописати коментар